ПРЕЗЕНТАЦІЯ КНИЖКИ І «ВОЖДЬ» СИМОНЕНКО

Я теж пам’ятаю пилові бурі. Це було взимку. Ми дуже обурювалися, бо по припорошеному пилом снігу лижі ковзали погано... А варто було трохи пригріти сонечку, то сніг одразу чорнів.

До речі, книгу Ф.Моргуна "Сталінсько-гітлерівський геноцид українського народу» допоміг видати «Полтавський вісник». Я тоді став редактором, і першим, хто привітав мене на новій посаді, був саме Моргун. Уже наступного ранку він зателефонував, відрекомендувавшись: "Це дзвонить хлібороб Моргун".

На  прохання Моргуна ми перечислили певну суму друкарні, а він потім подарував нам кілька десятків книг. В редакції була й презентація. Після цього ми з Моргуном, можна сказати, заприязнилися і він часто заходив в редакцію або телефонував.

А ще був кумедний епізод, пов’язаний з книгою "Сталінсько-гітлерівський геноцид". До Полтави саме приїхав вождь комуністів Симоненко. Я прихопив щойно подаровану Моргуном книгу і попхався на Клубний, 2, на "пресуху".

Попередньо зробивши закладки у найбільш "забойних" місцях, запитав у вождя :

-Ось тут нещодавно вийшла книга, у якій пишуть таке... Що Ви з цього приводу думаєте?

-А що тут думати?! Зараз багато ідіотів взялися писати  книги... Були б гроші!

-То ви вважаєте, що в ЦК КПРС було багато ідіотів?

-...?

- Автор цієї книги – член ЦК КПРС, колишній перший секретар Полтавського обкому КПУ Федір Трохимович Моргун, - закінчив я під дружний сміх колег.

Одне слово, підловив.

Симоненко на хвильку втратив дар мови, а коли оговтався, то назвав Моргуна "старим маразматиком".

У своїй інформації я написав обтічно: мовляв, Симоненко «не дуже схвально відгукнувся про творчість Ф.Моргуна».

А наступного дня потелефонував Федір Трохимович:

-І що ж ця сука про мене ще казала?

-Казала, що ви «старий маразматик»!

-От, блядь! Я ж цього Петю знаю, як облупленого. Рідкісний мерзотник! А люди ж думають, що це ті комуністи, які при Моргуну були і голосують за них!.. А це ж самозванці! Справжні самозванці і глитаї!

Він вражав мене тим, що знав напам’ять ледь не всього «Кобзаря», а на одному із зібрань зірвав аплодисменти, прочитавши «Войнаровського»!

До речі, у Моргуна був ще один опонент, якого я добре знав. І теж кандидат наук  -  Григорій Федосійович Савченко зі Степного. Він мені розповідав, що навіть у районній газеті публікувався під псевдонімом, бо за часів Моргуна районне начальство боялось його «афішувати». Обком партії Савченко  називав «лапкомом».

                        Віталій СКОБЕЛЬСЬКИЙ,

                        журналіст