ГУЧНА БАНАЛЬНІСТЬ


    Не встигла вітчизняна громадськість вдосталь погорювати з приводу вбивства опозиційного російського журналіста Аркадія Бабченка, як той воскрес. Виявилося, замах був правдоподібною імітацією СБУ. В рамках спецоперації. З метою виявлення… І так далі. Не повторюватиму відоме з роз’яснень спецслужби.
    І тут означився чіткий розлам між ужитковою моральністю і технологіями, які застосовують спеціалісти таємного фронту.
    Прихильники ужиткової моральності заволали: «Так не можна! Ми дуже хвилювалися! А рідні? Ви подумали про рідних? Тепер вам ніхто не віритиме!»
    У зв’язку з таким інтенсивним проявом етичної чутливості мимоволі спав на думку крилатий вислів класика марксизму-ленінізму про корисних ідіотів. Все таки є в цих класиків цінні спостереження і варто вряди-годи на них звертати увагу.

    Лицарі українського плаща і рідного кинджала дещо збентежилися, але наполягали на своєму (узагальнюю): «А що тут такого? Зате нам вдалося викрити обширну змову, запобігти багатьом політичним убивствам. А те, що більше ніхто не віритиме – це навіть зручно. Та й раніше не вірили…»
    Ці рядки можна було б вважати запізнілим відгуком на стару сенсацію, якби не стале «але». Які всі чомусь не помічають:
    Те, як діяла СБУ в епізоді з А. Бабченком, - банальність (або звичний прийом) у практиці зарубіжних спецслужб, поліцейських відомств, а то й мафіозних кланів. Маю на увазі імітацію вбивства проблемного героя.
    Я не знавець сучасного кінематографу й, зокрема, детективних серіалів, але пригадую: подібні повороти не раз траплялися в кримінальних сюжетах.
    А нашим СБУ-шникам – що, не можна? Мають бути чистоплотнішими, моральнішими, етичнішими, ніж інші таємні служби чи злочинні угрупування?
Не смішіть!
Безумовно, в таємній боротьбі зі злом є своя специфіка. Вона не завжди плакатно естетична, як, приміром, побивання Георгієм-Побідоносцем змія. Цей сюжет з легкої руки (і піднесених уявлень) малярів-іконописців перемандрував на ікони.
Втім, моральну дилему, яка виникла з філософічних обставин боротьби добра і зла, вже давненько відобразив німецький геній Й.-В. Гьоте у фрагменті про битву янголів з нечистою силою.

Бились чесно янголи за людство
Й поразок зазнавали часто-густо.
Тому занепадало все на світі
Й торжествував нахабно скрізь нечистий.
Отож, на плач і стогін небораків
Господь звернув увагу якось
І слово янголам сказав,
Яким навіки дозволяв:
«Не соромтесь відтепер ніколи
І поводьтесь, як чортяче кодло,
Поза все здобудьте перемогу
І співайте потім: «Слава Богу!..»
Все вони з півслова зрозуміли
Й дивина: чортів ураз розбили.
В одному янголи зійшлись:
А це приємно: буть, як біс.


Вірш написаний 1827 року. А звучить, як на мене, цілком сучасно.
                        Павло СТОРОЖЕНКО

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

НА РУЙНАЦІЮ ПОЛТАВСЬКОГО КАДЕТСЬКОГО КОРПУСУ

НА ШЛЯХУ ДО…

НА ТОЧНІСТЬ ОЗНАЧЕНЬ