СКІЛЬКИ КОШТУЄ ГЕРБ?

У мене склалося стійке враження, що активістів, ентузіастів, різних соціально жвавих людей власті недолюблюють. Навіть у тих випадках, коли позапосадові активісти хочуть цим же властям допомогти. Згідно з ними ж затвердженими законами, положеннями, офіційними рекомендаціями тощо.
І я їх, власті, розумію. Вони хочуть, щоб було тихо, було звично. Бо різке відхилення – це певний ризик. А чи не викличе воно незадоволення в якомусь сегменті електорату? Бо не за горами вибори. Як би ці вибори не стали перевиборами. Тому треба діяти нишком, з максимальною приємністю для всіх – починаючи від дипломованого розумника і закінчуючи круглим ідіотом.
У родинному нам тваринному світі ця поведінка нагадує карася, який на зиму зарився в пухкий мул. Якому глибоко огидні різні порухи на просторах рідного мілководдя.

Що прикметно: ентузіастів «не сприймають» не тільки «на верхах», а й у провінції, приміром у Полтаві, яка завжди намагалася бути тихою. (Починаючи з Гетьманщини. Але це окрема розмова, яка прямо до нинішнього прецеденту не дотична).
Такий собі ентузіаст О. Сороковий, він же – представник КУНу Полтавщини звернувся до Полтавської міської ради з пропозицією прикрасити  Державним Гербом України фасади будинків №№ ЗЗ і 35 по вулиці Соборності.
Будинки становлять частину архітектурного ансамблю старовинної круглої площі і перебувають у комунальній власності. Кругла площа – Корпусний парк -  це центр Полтави. Центральніше не буває.
Пропозиція встановити герб витікає не з приватної забаганки чи якоїсь архітектурної смаківщини. Вона абсолютно логічно вкладається в офіційні рішення про декомунізацію, запровадження державної символіки тощо. Мало того, кунівці взялися виготовити декоративний державний Герб України власним коштом і встановити на фасадах будинків, де розміщені Головпоштамт і Мала академія мистецтв.
Те, що далі ентузіастів декоративного утвердження української державності направили в комунальне підприємство «Полтава- сервіс» Полтавської міської ради, нічого несподіваного немає. Такий порядок розгляду звернень і пропозицій громадян. Цікавіше, якого повороту цей розгляд набув далі.
Директор комунального підприємства «Полтава-сервіс» Полтавської міської ради О. Нос, пославшись на цілу низку державних і комунальних розпоряджень про «розміщення зовнішньої реклами», відмовив ентузіастам-державникам під тим приводом, що його підприємство «не має повноважень щодо погодження пропозиції щодо встановлення декоративного Державного Гербу України на фасаді будинку».
Таким чином, коло замкнулося: виконком міської ради попросив – комунальне підприємство не змогло.
Я не наводжу вслід за О.Носом назви різних серйозних документів, які регламентують розміщення зовнішньої реклами. Не це, на мій погляд, головне. Прикметно, що директор прирівняв державну атрибутику (Герб) до реклами.
А реклама, як відомо, повинна оплачуватися.
Хто ж тоді оплачував рекламу УРСР, яка красувалася донедавна на фасаді будинку №35? Герб УРСР демонтували порівняно недавно, з початком декомунізації. Уява мимоволі малює конспірологічні сюжети, в яких посланці вже не існуючої держави заносять в «Полтава-сервіс» грубі паки грошей за рекламу…
Є така течія в художній літературі – готика (не плутати з архітектурним стилем). У ній все таємничо, зловісно, несподівано…
Втім, я впевнений, що О. Нос не працює в цьому жанрі. Я просто силюся знайти мотивацію. Ну чому казенна людина не хоче робити прості і ясні казенні справи? У цьому випадку не треба нічого руйнувати чи переробляти. Мало того, на фасаді з*явилася «вакансія» - вільне місце, донедавна зайняте державою попередницею. Вже не тільки можна, а й потрібно! Є закони, постанови…Що заважає?
Лінощі?
Недолугість?
Небажання брати на себе відповідальність?
Вибирайте самі. Я вичерпався.

        Павло СТОРОЖЕНКО,

        спецкор журналу «Перець. Весела республіка».