НА ДАВНЮ ТРАДИЦІЮ
Не хотів би народ рідний гудить,
Та помітив, хоча й не хотів,
Є традиція в нашого люду:
Тільки що – так «здавати» вождів.
СВІТ НАМ НІЧОГО НЕ ОБІЦЯВ – ПРОСТО ДАВ ШАНС…
СВІТ НАМ НІЧОГО НЕ ОБІЦЯВ – ПРОСТО ДАВ ШАНС… Лана Перлулайнен Український культурницький інтернаціонал Мене завжди радувало явище (й окремі його випадки), коли до української культури приставали сини й дочки інших народів. Вони плідно творили в ній, інколи зберігаючи своє родове ім’я, а часто добираючи нове, українське. Згадаймо мовознавця й літературознавця Юрія Шевельова, російського німця з походження. Геніального поета-неокласика Юрія Клена (він же Освальд-Еккард Бургардт). Ще раніше до української літератури прибилась московитка Марко Вовчок. А оригінальна постать одного з членів імператорської династії Габсбургів Василя Вишиваного? Ерцгерцог Вільгельм Франц фон Габсбург-Лотрінген писав вірші українською, почувався справжнім українцем, був дипломатом і талановитим військовим. Польський шляхтич В’ячеслав (Вацлав) Казимирович Липинський прислужився Україні як історик, історіоософ, соціолог, теоретик українського консерватизму. Філософ і публіцист націонал
Коментарі
Опублікувати коментар