У КОТІВ
Сьогодні я, нарешті, їх застав. Один
спав у правому домкУ, а другий сидів на даху другого (Е-е, ні, треба якось
уникнути повтору!..) А другий сидів на сусідньому будиночку. Він втупився в
мене настороженим поглядом. Коли я намірився підійти ближче і зробив крок у
його бік, він зіскочив з будиночка і хотів дати дьору.
Я давно
намірявся провідати цих котів. Вони живуть у дворі довгого, як собача пісня,
будинку, ліворуч від прохідної арки. Але все не заставав. Вони зазвичай
вештаються поблизу. У своїх справах. Але вочевидь мишей не ловлять. Їх щедро
пригощають мешканці сусідніх будинків. У мисочках біля котячих будиночків
завжди є сухий корм.
Неподалік
вештався дебелий голуб. Він, мабуть, підхарчовувався з котячого столу. Якби
йшлося, приміром, про людину, я б сказав, що цей паразит, голуб, був
мордатенький. Судячи з усього, коти на нього, як на потенційний харч, видів не
мали. Мабуть, були веганами. І тому голуб нахабно порпався в чужому посуді.
…З другого
будиночка, врешті, вийшов кіт, потягнувся й теж втупився в мене. Він був
біло-чорний. А перший – чорно-білий. Я розрізняю їх за домінуючою мастю: якого
кольору в кого більше. В біло-чорного – білого. В чорно-білого – чорного. Вони
– простяки. Як каже мій знайомий архітектор, – дворяни. Тобто, дворові. Але – з
гідністю. Ні до кого не ласкаються. Їжу не
випрошують. Та й навіщо? Вистачає добровільних пожертв.
Ірландці
люблять домашніх тварин. І цим двом котам, які зі своїх якихось міркувань не
побажали жити разом з людьми, люди спорудили будиночки. Як на мій погляд,
цілком комфортні. Утеплили їх, надали в безстрокове користування посуд –
пластикові мисочки.
Незалежна
поведінка і спокійна гідність цих котів могла б слугувати ілюстрацією до
гордого гасла, яке колись проголосили
люди: «Ми обрали свободу!»
Павло СТОРОЖЕНКО,
Лонгфорд, Республіка Ірландія
01.09.2025
Коментарі
Дописати коментар