ВИ З УКРАЇНИ?
Ірландські окрушини
Не пригадаю, як точно називається ця
установа – для реєстрації, розселення і
принагідної «просвіти» приїжджих з інших країн. Які намірилися перебути в Ірландії
скрутні часи, що настали в їхніх країнах. Приміром, українців.
Під установу була відведена велика
сучасна будівля, колишній готель, який держава викупила в приватного власника. Навколо – добре
доглянутий парк, асфальтовані доріжки, вказівники, встановлені з явним наміром,
щоб їх могли зрозуміти чужинці. Ага, згадав назву – ANTREO…
На вході, точніше – на двох переходах
стояли службовці, які пояснювали відвідувачам, куди йти. Переважно це були молоді темношкірі
хлопці. Мене теж «обслужили».
–Проходьте сюди! – раптом українською
запропонував охоронець-негр.
–Ви з України? – чемно здивувався я.
–No, I’m from Somali, – відповів негр і показав на двері, куди нам належало йти.
Моя дружина (ми були разом) і
охоронець мого делікатного жарту не сприйняли. А коли ми відійшли, дружина
сердито зауважила:
–І не здумай називати їх неграми!
Вони дуже ображаються. Знаєш, як вони нас
називають навзаєм? Біложопі!
На моє здивування в Ірландії виявилося
багато темношкірих. Навіть дуже! Причини такого «перетікання» населення
очевидні – економічні. «Оцень сільно кусать хоцеца!» Так колись у Радянському
Союзі підсміювалися з китайців, перенаселеності
їхньої країни і приголоді основної народної маси. Анекдот лишився в минулому, а
нині Рашка лащиться до східного сусіда, випрошуючи, практично все: від гвіздків
до високотехнологічної зброї. Отакі от зиґзаґи історії.
Як знати, може, й Африку чекає
невиданий підйом. Так що не варто заноситися, а вряди-годи зазирати в мудрі
книги. Пригадати, приміром, історію Іова. Про мінливість людської долі. У житті
– як на довгій ниві. Сьогодні твій народ ситий і багатий. А завтра – Бог його
знає… Може, й нас скрута пожене світом. І про нас щось зверхнє й презирливе вигадають сусідні народи.
Як про бідаків і жебраків. І доточать до цього: вони напевно були ліниві й
крадькуваті.
Африканці щільно адаптувалися до
ірландської культури і, на перший погляд, несприятливих кліматичних умов. Вони
прекрасно зносять вітряну й сиру погоду, взимку ходять у шортах і в «шльопках» на босу
ногу, одягаються легко, як корінні острів’яни.
Землячка
розповіла, що була свідком сварки двох темношкірих з білим ірландцем:
–І не смій
називати нас неграми, зрозумів? – сердито вигукували темношкірі. – Ми такі ж, як усі – ірландці!
–Та не буду, не буду…– примирливо бурмотів білий.
…Африканці
(з походження) працюють охоронцями, прибиральниками, сторожами, доглядачами, проповідують слово Боже (професійно).
Мені пощастило послухати їхній
релігійний спів – спірічуелс. Я поривався висловити виконавиці свій захват.
Але, на жаль, не вистачило мовного запасу.
Одне слово, вони свій хліб
відробляють.
Лонгфорд, Республіка Ірландія
24 вересня 2025 року
Коментарі
Дописати коментар