НА ОПТИМІСТИЧНЕ ОЧІКУВАННЯ
Післябомбардувальна лірика
Не знаю, що сталось зі мною.
Ніколи таким я не був.
Став злішим і впертішим втроє
Й ніяк не вгамую злобУ.
А був же, як всі я – ніякий,
Терплячий, добренький хлопак.
Ну як безпорідний собака.
І жив би і далі я так.
Та, врешті, й мене вже дістала
Брехлива і підла Москва.
Кляну, і, здається, все мало,
Шукаю дошкульні слова…
Я знаю, що стан цей – задУшний:
Плекати в собі давнє зло.
Хай згине ж московський гадюшник!
А з ним – й дике, підле пуйло!
Карикатура з Інету
Коментарі
Дописати коментар