ДУЖЕ ПОВАЖНИЙ ПАН НІХТО
Недавно,– в історичному вимірі,–
ми стали свідками перевірки нашої еліти на бздилуватість.
Перепрошую шановне панство за те,
що вжив це простацьке слово. Але воно, на мій погляд, досить об’єктивно
відбиває сутність управлінського процесу, який триває в нашій Ненці.
Власне, що таке еліта? Зазирнемо
в найдоступніше довідкове джерело – Вікіпедію.
Еліта, якщо стисло, – найкращі,
добірні, найвидатніші представники суспільства, групи або рослинництва.
Так от, вони, ці управлінські
найдобірніші, понад шість років слухняно виконували розпорядження, побажання,
рекомендації, навіть натяки людини, яка, власне, не мала жодних владних
повноважень. Окрім однієї, як виявилося, значущої особливості – бути наближеною
до президентського тіла.
Наближеність має своє походження:
керівник Офісу Президенкта Андрій Єрмак перебував у тісних ділових і, вочевидь,
по-людськи приязних стосунках з чинним Президентом. В.Зеленський навіть
прокламував своє добре ставлення до завідувача канцелярією: «Я з ним прийшов, я
з ним і піду!»
Але чи має «наближеність до тіла»
якесь формальне, адміністративне, значення?
Ні, не має.
Але всі посадові особи уважно
прислухалися до шелесту казенних (і не тільки) папірців, які долинали з офісу.
І драматично притишеного голосу мешканця цього кабінету.
До речі, щодо стишеного, ледве
чутного жебоніння начальницької особи. Колись,
«на заре туманной юности», я вперше зіткнувся з цим у Тюмені, в регіональному
штабі студентських будівельних загонів, які прибули з України. Командир штабу,
харків’янин, викликав мене, командира з полтавського педінституту, (не пригадаю з якого приводу) й напучував
приблизно в такий спосіб: говорячи тихо, майже шепочучи й дивлячись ніби вбік… Я
напружено прислухався, аж тягнувся до нього…
Після «прийому» я запитав у
котрогось із працівників штабу: «Що це з ним? Ледве голос тягне. Захворів?» Він
засміявся: «Ти що, не зрозумів? Це ж прийом такий: щоб людина напружувалася,
«внімала»…»
Втім, як казав товариш Гамлет:
«Слово честі, я не в силі розумувати». Маю на увазі – з приводу природи й глибини
стосунків Президента й завідувача його канцелярією. Це їхня інтимна справа.
Але я маю право розважати про
формальний, правовий бік справи.
З якого дива сірий монашек
(ченець) набув значення кардинала Рішельє? Це я трішки образно, приблизно.
Бо має бути якийсь порядок.
Перепрошую: вірність протоколу, розподілу обов’язків, знання субординації… Це
стосується, мабуть, і Президента. Він теж не може діяти за принципом (чи
відсутністю принципів): «Что хочу, то ворочу!»
Англійські лорди прописали
принципи своїм королям у Magna carta ще в 13-у столітті. А буржуазний
клас розробив «Біль про права» й прийняв його 1689 року. І «високі договірні
сторони» їх дотримувалися. А хто необачно робив крок убік, міг навіть заплатити
за це життям. Пригадайте сумну долю Карла І. Йому безхитрісно відрубали голову.
Особливості українського
державного управління впадають у вічі не тільки громадянам України, а й
зарубіжним оглядачам і політикам.
Англійська авторитетна газета The Economist зауважувала, що Єрмак – тіньова фігура (рука), яка стоїть за можливими
кадровими змінами в уряді.
Але не все, в чому підозрють чи
звинувачують Єрмака, можна наразі довести. Тим більше, якщо це вочевидь
впирається в явну нехіть Президента.
Тут виходить, як з посмішкою чеширського
кота. Ось вона – тільки що висіла в повітрі – й раптом зникла, розтанула…
(Це алюзія на епізод із «Аліси в
країні чудес» Льюіса Керролла).
Службова кар’єра Андрія Єрмака
привертає увагу своєю контрастністю. Він був помічником на громадських засадах депутата, якого
небезпідставно підозрювали у зв’язках з кримінальним світом,
а з червня 2020 року А. Єрмак уже заступник голови Національної ради з питань
антикорупційної політики. Як кажуть, поєднав у своїй натурі й професійній
діяльності «льод і пламень».
Але є речі очевидні: він роздавав
посадовцям з офісу високі посади із заробітною платнею в сотні тисяч гривень.
Деякі офісні «трудівники» ударно працювали на кількох посадах водночас.
Це, мабуть, благодійна
діяльність. У вузькому колі.
Як установило слідство, колишній
віце-прем’єр Олексій Чернишов залучав до будівництва «Династії» Тімура Міндіча
та Андрія Єрмака. В межах розробленої ними схеми вони «відмили» за 2021-2025
рр. 8,9 млн. доларів.
У листопаді 2025 року журналістка
Кейтлін Дорнбос опублікувала заяву Єрмака про його намір «іти на передову», і
що він «готовий до будь-яких репресій». Але до передової він не дійшов,
репресії його не настигли, а друзі й колеги, скинувшись, внесли за нього
заставу.
«Свобода, бля, свобода, бля,
свобода!»
Павло СТОРОЖЕНКО
Фото ШІ з Інету
Коментарі
Дописати коментар