Щоденник грубіяна

Діла хренові. Заправля придурок. Та хай тебе  один момент утішить: Хоч президент у нас –                  карикатура, Та за поребриком –                   бардак ще більший.

Надивившись на рідний народ, Зрозумів його вдачу затяту: Йому думати важче стокрот, Ніж кричати і бунтувати.

Пролетіли, мАбуть, ми знову (Ніби щось в голові в нас наверчено!) Обрали вождем Хлестакова, А ждемо перемог, як від Черчіля.

Згорів «котлярик». І немає крайніх. (Втім, оптимісти стверджують: не зовсім). Й чого квоктати?! Справа це звичайна. Спалив хтось «корпус»*, а шукають й досі. *Кадетський корпус   КАДРИ З «КОТЛЯРИКА» Спогад біля пожарища Так молодняк став називати кінотеатр ім. Котляревського в останні 4-5 років. Раніше його звали просто - «Котляревського». Тоді великі кінотеатри (на дві зали) було важко переплутати. Він тривалий час був один. «Колос» ще не реставрували. «Салют», біля Сонячного парку, з відносно невеликою залою, нагадував сільський клуб. Кінотеатр «Комсомолець» був досить далеко від центру, а останнім часом, уже за Незалежності, його приміщення взагалі перепрофілювали. Кіна не стало. А «Котлярик» ще тримався. Ліворуч від нього (якщо дивитися фронтально) влаштували фонтан. За ним, лівіше, стояв газетний кіоск, який після проголошення Незалежності України торгував рухівськими виданнями, просвічував народ. Звести роль «Котлярика» в ті далекі роки (50-60-і минулого століття) до п...

«В народі мудрості доволі…» - Сказав якось учений ребе. Про свій подумав мимоволі: «Невже йому так мало треба?» 

Усім арахаміям у владі присвячується З народного дивуюсь інтелекту: Як розум вирізня і відповідно діє… У депутати вибира суб’єктів, Чиє ім’я і вимовить не вміє.

 Міжнародне На голову так вплинув «ящик»*, Чи здуру вирішили ми, Що хтось про нас подбає краще, Ніж ми подбаємо самі?