Щоденник грубіяна

  НА ЧЕРГОВИЙ КОРУПЦІЙНИЙ СКАНДАЛ Знову Зеля підставив країну. Та кричать його «фаники»*: «Ні! Він – хороший! І він – креативний! Так ніхто ще не правив, як він!»   Тягнуть друзі його торби грошей, Які вкрали нахабно у нас. Але фаники знов: «Вони трошки… І що крадуть – так він же не знав!»   Неминуче питання зринає І у нашій країні, і скрізь: Якщо ти це не бачиш й не знаєш, То чому на це крісло заліз? *Сленг, фанатик .             Фото з Інету                          

  НА УПРАВЛІНСЬКИЙ ТУПИК Дивився на лИчка уважно Обранців у нашій ВР* Й помітив: вони переважно З далеких, напевне, земель.   Чорняві, носаті, хрипасті… Це точно: з чужого села. Такої приблизно в нас масті Т-сигАнка приблудна була.   І ми їх, щоби не обидить, У нас керувати взяли… Й не знаєм тепер, що робити? В який бік не рипнись – скрізь клин! Карикатура з Інету  

  НА ДЕРЖАВНИЦЬКІ СПОДІВАННЯ Не думав попервАх,                                       що буде в нас отак: Що форма існування                                       являтиме бардак. Карикатура з Інету  

  БАГАТО РІЗНОГО І МАЛО ВТІШНОГО    Можливо, фейлетон   Останнім часом досить нав ’ язливо в голові зринає: «И м ожет собственных Платонов и быстрых разумом Невтонов российская земля рождать… » Напевне , тому, що в середній школі я навчався за Радянського Союзу. Російська література була надана до вивчення широко, докладно й, прямо кажучи, ідеалізовано. Тобто, поети й письменники були як люди бездоганні, їхні твори – геніальні, а стороння критика, що в певній мірі  претендувала на  об’єктивність, вважалася злісними буржуазними вигадками й заздрісними рефлексіями щодо величі російської культури. Так от, ці рядки, якими я розпочав свої нехитрі розважання, були написані Міхаілом Ломоносовим. Його справжні риси, як людини, були явлені широкій публіці набагато пізніше. Маю на увазі загальнодоступне літературознавство. Насправді Міхаіл був відчайдушним бухариком, заздрісником і грубіяном. І, що особливо важливо, великих відкриттів під час своєї так званої ...