Щоденник грубіяна

Навчилися гімн ми співати, Уранці і перед сном. Навчитися б ще й з автоматів Прицільно стріляти гуртом. 

Як зручно, що поруч з каналом Незмінно тривожних новин В меню розмістилася вдало Програма «У світі тварин». Якщо захотів відпочити, То пальчиком тільки натис – І враз у прекрасному світі Ти щирих створінь опинивсь. Там кожен звірок добре знає Порядок і в нім свою роль, Хто, скільки і що споживає. І їм не потрібний контроль.

Мабуть, для тих, хто гадає якось відсидітись.             Як визволяли їх. Не пам’ятаю, з якої причини я зачепився за цей текст. Він був виставлений в Інтернеті давно, був  скромно оформлений, як кажуть, без затій -  аркуші А4 з безпретензійним шрифтом. Збірка спогадів колишніх жителів провінційного містечка Шляве мала скромну назву «Моя доля – тільки  одна з багатьох мільйонів» («Mein Schicksal ist nur eines unter vielen Millionen»). Німці Східної Померанії згадували про те, як вони виживали в 1944-1947 рр. і, зокрема, переселення з рідних земель (їхні предки замешкували там близько 700 років) у західну частину розгромленого у Другій світовій Рейху. По війні ці прибалтійські терени, згідно з  ялтинською домовленістю між країнами антигітлерівської коаліції, мали відійти до Польщі. Пізніше в Польській республіці вони набули назву «Ziemie odzyskane», тобто, «Возз’єднані  землі».     Я, мабуть,...

Грошей, як на зло, в мене мало. Точніше – немає давно. А то – прислужився б загалу, Знімали б мене у кіно. У мене ідея багата: Всі знають китайську стіну. В оренду її треба взяти За більш-менш помірну ціну.

Наразі постала висока вимога, Народ у істериці б’ється: Де взяти, нарешті, вождя нам такого, Що зовсім не краде й не продається?

(З неопублікованого. Ніхто не взяв) Знов сходняк. Вибираємо владу. Заживемо козирно і зручно. В кандидатах – естет Льовка Задов Й мила Сонька, Із золота ручка.

Було б у нас мільйонів 20                     націоналістів, Жодна падла не посміла б полізти.