Щоденник грубіяна

Упало під час виборів у вічі: У кандидатів, попри інші вади, Чим дурнуватіше обличчя, Тим більше прагнення посади. 

Товчемось довкола епізоду І гадаємо: це тупість, змова, зрада?.. Власне,         чого ще чекати від народу, Що притьмом обрав «зелену» владу?

Я до істини дотумкавсь І вважаю так: Влада – явні недоумки, А народ – мудак.

Виявити справжню миролюбність Можна, я гадаю, нині скрізь. Посміхнись на всі передні зуби І над бруствером граційно підведись. А якщо вже снайпер і поцілить І сповзе на землю «хладний труп», Думка нехай партію* зігріє: Ти відкинувся, як справжній миролюб. «Слуга народу»

Сумирно-релігійне Скільки політичних прошмандовок На посадах! Господи, прости!.. Може, це твій промисел чудовий Й будуть нас ВОНИ тепер вести?

Діалог з молодою людиною про дешеве життя. -    Ось ти, розумнику, скажи, чому раніше ковбаса коштувала 2,20, а нині – хрензнаскільки? А «Краківська», кращий сорт, пахла так, що в сусідній квартирі у мешканців слина текла. - Та взагалі коштувала всього 4,80, здається… Він був відносно молодою людиною. Про харчі, точніше, ціни на них за радянських часів,мабуть, знав із переказів старших. Я пам*ятав і «докторську» і «краківську». Молода людина казала правду. -    У тебе брат є? Молодший чи старший – не має значення… -    Є. -    Ну от, уяви, що його засудили за антирадянський анекдот і заслали до Сибіру. Там він працює за пайку. Практично безплатно. -    Ну й що? -    Оскільки йому нічого не платили, то можна було й ковбасу дешевше пустити… -    Ой! І це – завдяки безплатному лісоповалу? Не говоріть дурниць! -    А тітки, жінки серед родичів теж, мабуть, є...

Це можна порівняти                 із ефектом бомби – Коли правління здійснюють                 невігласи з апломбом.