Щоденник грубіяна

                          Ірландські окрушини          ПРО ТИХИЙ БЕЗПРЕТЕНЗІЙНИЙ СВІТ        Мій добрий знайомий, 5-річний хлопчик, який  у Полтаві жив по сусідству, інколи поважно говорив: «У мене є план!..» Плани в нього були дрібненькі, хлоп ’ ячі, обмежені розмірами двору й материними господарськими зиґзаґами. Так от, у мене є маршрут. Я виходжу на нього щодня й тихо радію знайомцям. Переважно це бомжі. А, може, й ні. Я ніяк не з ’ ясую їхнього соціального статусу. А розпитувати якось невдобно . Може, в них є квартири чи якісь помешкання? Врешті, від них не тхне, як від наших вітчизняних безхатьків, і одяг цілком пристойний, чистий. Просто вони цілими днями стирчать на вулиці – на розі Балімахен-стріт і центральної, неподалік від піцерії. Правда, нижчий, у рекламному картузі, з двома передніми зубами, які стирчать у нього, як у зайця, останнім час...

  ВОНИ ТАКИМИ Й БУЛИ!                    З фронтових зведень   Взяли у полон диверсантів І з ними проблему таку: Їх треба тепер годувати, Щоб мали подобу людську.   Якщо ж лишимО їх такими, Як здуру в атаку пішли, Поширяться фейки і стріми: Над ними знущались хохли. Фото з Інету

           ПОЛІТИЧНА ПРИКМЕТА              Як не впорався кацап,             Йому в поміч містер Трамп. Карикатура з    «Deutsche Welle»

  НА СВІТОВИЙ БАРДАК   Є в світі тенденція дивна, Вражає й лякає вона: Всі владні верхи                              примітивні Придурки обсіли сповна.   Не ясно, що в Штатах відмочить Улюбленець Путіна Трамп. Не прагне вже ласк він жіночих, Не тягне, за віком, на баб.   Хоч в цьому уже якась ясність! Але чи надовго вона? А, може, за трендом сучасним Вподобав собі пацана?   І в нас, що не день, здогадайся, Що збреше улюбленець муз, Яка нас очікує трясця? Що вкрав хтось із владних лакуз?   Та скрізь на казенних екранах, Як очі продер й до темна, Триндять, що він Богом нам даний…                     *         *         * Народе! Вертайся з кіна!          Карикатура з британської гзети The Guardian    

            ПРО АКСІОМУ ВІЙНИ Не буде нам щастя і долі,  Майне перемога десь здалеку, Якщо політичної волі Не вистачить – Нищити зрадників. Карикатура   Олексія    Кустовського  з Інету 

  БЕЗ ВОГНЮ І МЕЧА. З ПРИЯЗНОЮ ДОПИТЛИВІСТЮ                 Похід у кіно   Пригадую, з якою нехіттю і навіть осторогою йшов на прем’єру польської кінострічки «Вогнем і мечем». А   треба було. Для культурного розвитку. Всі йшли. Маю на увазі освічений прошарок. Прем ’ єра мала відбутися в колишньому будинку політосвіти, на колишній вулиці Фрунзе, що в колишньому Жовтневому районі міста. Тепер – все інакше. Маю на увазі назви, топоніміку. Фільм нашумів. До того ж, скільки себе пам ’ ятаю, я завжди цікавився історією. Але душу терзали сумніви. Боявся внутрішньо наразитися на зверхнє, або просто байдуже дистанціонування, без бодай ввічливої, формальної емпатії до мого народу. Я ж серед нього виріс. І хоч був затятим критиканом, любив його мало помітних кращих «представників». Нині помітними, «яскравими» стали несподівані «продукти» нашої калічної демократії – люди брехливенькі, авантюрні, крадькув...

                   НА НЕВЧАСНІСТЬ            Знов застав поворот нас зненацька.          Знову прикрий нагрянув момент…          А у нас як не Урок, то срАчка*,          І якийсь, бля, не той президент.            * Польський вираз: як не зурочення, то бігунка. Карикатура з Інету

                                                                    Ірландські окрушини                          ОРІЄНТИР – МАФІЯ             Сидів біля «хрестика». Так (може, невиправдано зменшувально) став називати пам ’ ятник ірландцям, які загинули у Першій світовій війні. Тоді ця країна ще була в складі Британської імперії, і її солдати воювали пліч-о-пліч з іншими країнами Антанти. Трохи далі на лавці, до речі, акуратно, гарно виготовленій, сиділа подружня пара й тихо поміж собою перемовлялась. Запитали про щось мене. Я не зрозумів. Став уточнювати. Вони теж не зрозуміли. Бо, як з’ясувалося, англійської майже не знали. З-поміж незнайомих мені слів, врешті, виокремив «Наполі». «О, Італіано!» «Йес, йес», - закивали вон...

  НА ПЕРШІ ПУСКИ ДАЛЕКОБІЙНИХ          РАКЕТ «ФЛАМІНГО»            Полетіла пташечка «Фламінго»          У московські засрані краї…          Я ж переживаю, щоб не встигли          Поховатись в нори москалі.            Бо «фламінго» – це наш голуб миру.          І йому присвячую я вірш.          Якщо будуть від ракет там вирви –          Мир настане на землі скоріш. Фото з Інету

           ПРО ЗВИЧНЕ ВРЯДУВАННЯ            Потрапляють розумні не часто          У державне й міське врядування.          Мабуть, розум чужий комусь застить,          То й тримають подалі їх здавна.            В кабінетах сидять же зазвИчай          Скрізь улесливі, хитрі і підлі.          …Хоч історія писком нас тиче          Й раз-у-раз б ’ є по морді навІдліт. Карикатура з Інету

  ПРО НЕТРИВКУ ІСТОРІЮ Й НЕЧІТКУ ТОПОНІМІКУ          Майже дитяче Їм, звичайно, нічим крити: Їхня назва – московити.   Та сподобалась чомусь Їм велична назва РУСЬ.   Хочуть завжди величатись, Мокшою гидують зватись.   А ми також, блін, хороші: Все одно нам: укри, мокші…   Правильно щоб називатись, Треба, м ’ ать, розмежуватись.   УКРАЇНА – РУСЬ, хлоп ’ ята! Нічого довкіл петляти.   А Московія… Цю назву Уживати треба завжди!   В топоніміці відкрито Назви ці слід закріпити.   І в історії віднині Не було б вже плутанини.   В географії – те ж саме! І жили б без тарараму.   *     *          Втім, політики бувалі          Ще б до чогось придовбались!..   Фотоколаж з Інету              ...

  НА ІСТОРИЧНІ АНАЛОГІЇ Історія зазвИчай не патяка, А ввічливо наводить паралелі. Якщо троянцям боги всучили коняку, То нам оманського запхали Зелю. Карикатура Андрія Саєнка з Інету

                ЦЕ ЗВИЧНЕ ЗДАВНА – ЯНИЧАРСТВО                                                 Лучче   полягти                                                Кістьми в степу, в своїй країні,                                             ...