Щоденник грубіяна

  НА ПОЛІТИЧНУ АРИФМЕТИКУ   Після хрипастої промови Гадаю тихо: аби ж знав: Збрехав наполовину знову? Чи лиш на чверть нам набрехав?   А, може, він збрехав, як завжди, По-гебельсЯчи, геть усе? Навряд чи нам він скаже правду. Дурити – в тім паяца сенс!

  ПРО СВІЙ НАЇВНИЙ ВИСНОВОК У мене враження невтішне Від пертурбацій у ВР: Продажних в ній напевне більше, Ніж чесних і стійких тепер. Карикатура з відкритих джерел

  КУДИ ЙДЕМО, ЛЮБІ? Недооцінюємо ЗМІ Ми, любі хлопчики й дівчата! Здається вже не лиш мені, Що Зелі в світі – забагато?   Звичайно, він веде народ – «Розумний», «чуйний» «величавий»… І вірить кожний ідіот, Що він на добру путь наставив…   А я якийсь, бля, не такий, В рекламу (це – не Бог!) не вірю І крячу, впертий і нудний: Ох, доведе він нас до прірви! Карикатура з відкритих мереж  

  СОЦИОЛОГИЧЕСКИЙ ПРОГНОЗ ДЛЯ НАСЕЛЕНИЯ РФ Одно могу я наперед сказать, Во временные заглянувши дали, Что будете вы Путю проклинать С не меньшей яростью, чем прославляли. Фото з Інету

  КРОК ВПЕРЕД І ДВА – ВБІК   Аматорський вступ до інформатики.       Щось потягло на поради… Напевне, це вікове. Або через те, що часто зазираю в комп’ютер.       Найперше, що б я порадив: намагайтеся ні з ким не зв’язуватись. Навіть зі мною. Не сперечайтеся й не відповідайте на критичні закиди , якими б вони не здавалися несправедливими й ідіотичними.       FB – арена безмежно демократична, і її давно заселили люди не тільки з низьким IQ , а й просто войовничі хами.       До речі, першою ознакою переносчика народного хамства є безцеремонне звертання на «ти». Якщо вам в першому ж рядку «тикають», наступіть на кадик своєму логічному й дотепному спічу й не продовжуйте… Хамовитого опонента ви не переконаєте. Тільки роздратуєтесь і підвищите кров ’ яний тиск у єдиному на все життя організмі.       А щоб заспокоїтися, пригадайте заувагу давньогрецького філософа, здається...

    НА МОЖЛИВУ ПЛУТАНИНУ В народі цім                              ти поспіхом не переплутай Епштейна-бахура із мудрецем Ейнштейном. Нічого спільного немає в них по суті. Приміром, як в портвейна із басейном. Фото з Інету.  Угадайте, хто це?

  НА НАШ ІСПАНСЬКИЙ СТИД * Виборно - передвиборне За політичним стежу я життям Й такого висновку дійшов недавно: Як ще Господь пошле кривляку нам, То буде всім капець безславний!   Хіба що передума і простить. Господь кара не вперше глупотОю!.. Але куди засунути іспанський стид? – Питання болісне. Само собою…   * Почу ття сорому й ніяковості за дії інших людей, коли їхня поведінка здається тупою і ганебною. Фото з Інету

  НА ЗЕЛІНИ ПЕРЕСТАНОВКИ ЗазвИчай «валить» в ін успішних. Із заздрості й ревнивих міркувань. І тупо споглядають на це інші, Хоч врядування вже –   як злий кафешантан.   Карикатура з відкритих джерел Інету

  ЗАПНУТЕ ВІДДІЛЕННЯ Про мою пам ’ ятну образу   Якби мене запитали, який випадок здався тобі особливо образливим, і не тільки для тебе, а й для твого народу, я напевне згадав би оцей. На сторонній погляд ніби побутовий, «нейтральний», не вартий серйозної уваги. …Ми з дружиною поверталися з Польщі. Провідували дочку, яка викладала в ліцеї англійську мову. Польська республіка недавно вступила до ЄС, і поляки, які знали англійську, посунули західніше, в інші європейські країни, де за роботу платили більше. Утворилися вакансії, які почали заповнювати «англомовні» українці. У сусідньому відділенні (це був плацкартний вагон) їхали наші, українські, жінки. Судячи з розмов, вони доволі вдало спродалися, по дорозі скупилися й тепер гомоніли на різні побутові теми. Я до них не дослухався. Було не цікаво. Жіночі справи! І раптом у котроїсь із жінок (чи в кількох одразу) виникла спокуслива ідея: «А давайте примІряємо! Як воно: пасує?.. Фігури ж різні!...» «Та ну, як ти тут пр...

                                                        Ірландські окрушини   БІЛЯ ЧУЖОГО ПАМ ’ ЯТНИКА   Не посоромлюся зізнатися, що моє дитинство минуло на тлі радянського монументального мистецтва. Власне, не тільки моє. Нам усім, людям співвідносного з моїм віку, салютували біля брам парків відпочинку гіпсові піонери, тримали снопи пшениці дебелі колгоспниці, а на Донбасі я ознайомився з металевими представниками робітничих професій. Вони пильно дивилися з-під захисних щитків (металурги), міцно тримали відбійні молотки (шахтарі), вчені (правда, на плакатах) уважно зазирали в глибини ядра. Це я про будову матерії… У мене були знайомі художники-декоратори, які виготовляли наочну агітацію. Пригадую їхні професійні розмови: «Скільки леніних ти намалював?» Тобто, скільки вождів ти зобразив? Йшлося про портрети. Чи скільки ти лені...

                 ЇХНЯ ВДЯЧНІСТЬ На очі трапилася титульна сторінка «Независимой газет ы » 1990 року , яку виставила у FB відома українська письменниця Оксана Забужко. Але я звернув увагу не тільки на її цікаві розважання, а й на зафотографовану решту змісту, який послугував тлом її есею. Зокрема, привернув увагу заголовок «Москва без цукру не залишиться!» І далі: з України намічається постачання й інших продуктів. Власне, врядування Москви через популярну газету намагалося заспокоїти населення, яке було неприємно збуджене дошкульними перебоями в постачанні харчів. Нагадаю, це був період розпаду Радянського Союзу. Планова економіка рухнула, казенні господарські зв’язки обірвалися, населення вчилося виживати в незрозумілих умовах… У моїй пам ’ яті до цього часу стирчить плакат, зафотографований на якомусь московському мітингу: «Хохли! Накормите нас!». Я не жартую і не злословлю. Намагався відшукати його в GOOGLE ’ і – не вдалося. Але ...

  НА СВО Ї ТРИВОГИ   Який вразливий світ! Раніш не думав… Утім, не землетрус ляка чи метеору дотик. Вража, як не стає в мережі струму, Або в «верхи» прорвалась пара ідіотів. Карикатура з Інету

  OBSERVER   Спостерігаю з сумом,                                       як в Європі Вироджується ум у хитрожопість. Карикатура з відкритих джерел

               ЗАВЖДИ Є МІСЦЕ ПОДИВУ!   О, як же я подивувАвся, Як він в президенти поліз! Був досвід його – виконавський, У межах простих антреприз.   Це ж стерво якесь підказало: «Мислитель ти, Зеля! Давай!» Вже хитрість його задовбала! Й, на жаль, їй поки що не край. …А слідом полізли і друзі: НедОуки і шахраї. Гризуть Україну, як гусінь, Й немає супротиву їм.   Втім, він недарма демонструє Свою обдарованість нам Й таки скористався не всує* Талантом своїм – брехуна.   Я ж збоку дивуюсь, панове, Як бражка рулить керівна… Що краде – так це не те слово. Бо: Не може не красти вона!   *Застарілий книжний прислівник – марно, даремно. Походить від слова «суєта».       Карикатура з відкритих джерел                                          ...