Щоденник грубіяна

                            ПРО МАЙБУТНІЙ ЖАХ                         Як вжахнемось ми, бідолахи,                         Підбивши підсумки                                                        його правління!                         Він шкодив скрізь, ревнючий Цахес*,      ...

  НА ОСТАННЄ ВРАЖЕННЯ Як Зеля розіклав народ! Яку підступну підібрав команду! Я вражений! І стали ми, як скот, Який не зна ні пастуха, Ні стада! Карикатура з відкритих джерел Інету

  НАПЕВНЕ, ЩО НІ Вправляння з логіки Нав’язлива думка пристала. Буває ж таке! Та ще вранці. Спартанці громадське не крали. Виходить, що ми не спартанці. Ілюстрація з Інету

  ЧИ ЗАШКОДИТЬ КОМУСЬ РОЗПАД РФ, А ТОЧНІШЕ – РОЗВАЛ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ?                  Маленька футурологічна спроба          Звичайно, ініціювати цей процес, а потім на нього впливати я не можу.        Але: все на світі кінечне. Окрім Всесвіту. Та й то вже з’явилися гіпотези…        Втім, я живу в іншій країні, я не російський громадянин і, власне, досить байдужий до російської культури.        Часто позиченої, наслідувальної, хоча й відносно щедро спонсорованої державою.        Краще навертатися до першоджерел, а не до пережованого російськими мислителями й письменниками, які, до того ж, часто видають крадене за своє, рідне, «посконное».        Російська культура – імперська – власне, зроблена вскладчину,...

  «ХТО-ХТО В ЦІЙ РУКАВИЧЦІ ЖИВЕ?»                         З української народної казки З дитинства не люблю щедрих. Уточнюю: щедрих за чужий рахунок. У нашому дворі був такий собі Сашко. Майже ровесник. А якщо точніше: на два роки старший за мене. Хто ще здатний пригадати свої юні роки, зрозуміє, що це мало неабияке значення. Він був для нас, молодших, авторитетом. Майже незаперечним. Так от, він полюбляв радити, типу: «Та віддай ти Юркові цей м’яч! Тобі батьки ще куплять! Тобі що – шкода?!» У цьому конкретному випадку мені справді було шкода. По-перше, м’яч був мій, і він мені подобався. По-друге, я був зовсім не впевнений, що мені куплять ще. Часи були повоєнні, бідненькі, і ми, дворові пацани, були змушені цінувати свої нехитрі речі. З сучасного погляду, прості й дешевенькі. Сашко цінував свої речі теж. А от чужими розпоряджався розмашисто й безапеля...

  ДУЖЕ ПОВАЖНИЙ ПАН НІХТО Недавно,– в історичному вимірі,– ми стали свідками перевірки нашої еліти на бздилуватість. Перепрошую шановне панство за те, що вжив це простацьке слово. Але воно, на мій погляд, досить об’єктивно відбиває сутність управлінського процесу, який триває в нашій Ненці. Власне, що таке еліта? Зазирнемо в найдоступніше довідкове джерело – Вікіпедію. Еліта, якщо стисло, – найкращі, добірні, найвидатніші представники суспільства, групи або рослинництва. Так от, вони, ці управлінські найдобірніші, понад шість років слухняно виконували розпорядження, побажання, рекомендації, навіть натяки людини, яка, власне, не мала жодних владних повноважень. Окрім однієї, як виявилося, значущої особливості – бути наближеною до президентського тіла. Наближеність має своє походження: керівник Офісу Президенкта Андрій Єрмак перебував у тісних ділових і, вочевидь, по-людськи приязних стосунках з чинним Президентом. В.Зеленський навіть прокламував своє добре ставлення до ...

  «ПОГАДАЙ МЕНІ, ПОГАДАЙ!..»          Те, що біля нашого вищого керівництва завелися гадалки й віщунки, мені здається поганою ознакою. Зазвичай люди такої профорієнтації, виринають на поверхню суспільно-політичного життя, коли члени суспільства почуваються невпевнено, коливаються, не можуть передбачити своє майбутнє, спираючись на звичні, очевидні спостереження й, скажімо, формули.        Професією такі заняття назвати важко, бо вони не мають під собою якогось твердого опертя. Все зводиться до уявлень, припущень, фантазій.       Тоді, внаслідок хаотичних, панічних пошуків, з’являється втішна, рятівна ідея і її балакучий «розробник» – віщун, тлумач.        Він може все пояснити й вказати вам чудову стежку, що приведе… так – до ясності, зрозумілості й впевненості.        Це «осяяння» може тривати досить довго. Хоча ні до чог...